Мільйони людей змінили місце проживання з початку повномасштабної війни в Україні. Хтось поїхав за кордон, дехто – в інший регіон країни. Так чи інакше, далеко не всі ці люди змогли пережити стресовий період та пристосуватися до нових реалій. «Синдром біженця» – це важкий емоційний стан, якому характерне шкодування про покинуту родину та Батьківщину в надскладний період. Знаходячись в оточенні інших переселенців, люди з таким синдромом відчувають його загострення. Сьогодні благодійний фонд «Пряме включення» детально розповість про цей стан та надасть поради виходу з нього.

Характерні симптоми

До «синдрому біженця» можна віднести такі відчуття й емоції людини, що змінила місце проживання під час війни:

• нав’язливе бажання причинити собі шкоди;
• самотність, провина;
• підвищена дратівливість, агресія;
• безпорадність;
• коливання від вдячності до людей, які допомагають адаптуватися, до злості через те, що у них все гаразд;
• емоційна відстороненість;
• втрата здатності відчувати позитивні емоції (ангедонія);
• відчуття непотрібності, самотності;
• невпевненість у майбутньому;
• почуття втрати домівки.

Через сильне відчуття провини українці часто починають задумуватися про повернення додому. Ситуація може загостритися, якщо хтось з оточення висловлювався проти рішення людини поїхати в більш безпечне місце. Благодійний фонд «Пряме включення» нагадує, що кожна людина несе відповідальність лише за свої вчинки, і якщо ви відчуваєте потребу в тому, щоб виїхати – робіть це.

Як допомогти собі пережити цей стан?

Є декілька рекомендацій для тих, хто не може прийняти ситуацію та відмовляється рухатися далі:

• Подумайте про те, що знаходячись під обстрілами ви не приносите жодної користі Батьківщині. Краще знайдіть для себе волонтерську справу в більш безпечному місці;
• Прийміть те, що будь-які емоції у вашій ситуації є нормальними. Не соромтеся висловлювати їх та не звинувачуйте себе. Адаптація – це процес, якому потрібен час;
• Створіть план того, де та з ким ви проживатимете, у якому магазині купуватимете продукти та на яку роботу можете спробувати влаштуватися. Поки ви зупинилися і досі проживаєте минуле, життя триває. Колись ці місяці й роки «застою», які можна було б витратити на щось корисне навіть для своєї країни, ви не згадаєте через відсутність у них подій;
• Повертайтеся до довоєнної рутини: кава без цукру, фотогенічний сніданок, перегляд улюбленого серіалу чи купівля книжок щосереди. Рано чи пізно вдома знову стане безпечно, але чи будете ви готові до повернення – величезне питання. Проявіть турботу про себе, дозволяйте купувати бажані дрібнички та не соромтеся знайомитися з місцевим населенням. Приймайте допомогу та сміливо відмовляйтеся від неї, якщо для цього є причини;
• Знайдіть тих, кому ви могли б бути потрібними. Тисячі українців переживають ті ж самі емоції, з якими вже довелося зіштовхнутися вам. Розкажіть їм про те, де краще купувати продукти, як можна отримати допомогу та що цікавого варто подивитися у вільний час на новому місці.

Пам’ятайте про те, що пріоритетом є безпека, а в необхідності переїхати немає вашої провини. Коли на ситуацію не можна вплинути, варто спробувати сприйняти її та внести корективи у життєвий план.