Щодня спостерігаючи за новими проявами звірств російської армії на території нашої країни, українці накопичують в собі біль за чиїсь скалічені долі. Багато хто настільки співчуває громадянам, що навіть починає говорити про свою провину за відносно мирне життя. Це називається «синдромом вцілілого», – він відсторонює людину від власного болю й змушує потерпати від сорому, почуватися в боргу перед іншими, знецінювати всі зусилля, що вона докладала, аби допомогти близьким. «Чому я не встиг?». «Чому я не зробив так, злякався, помилився?». Це – найчастіші питання до себе в таких випадках.

Як боротися з цим станом – розповідає благодійний фонд «Пряме включення».

Детальніше про ментальне порушення

«Синдром вцілілого» відноситься до посттравматичного стресового розладу (ПТСР), але також найчастіше виступає помітним симптомом стресу й більш глибинних переживань людини.

Найбільш дієвими способами допомоги собі та близьким, які відчувають провину за свою цілісність, є:

  • легкі слова підтримки («Ти в цьому не винен», «Ти зробив усе, що міг», «Ти не могла ніяк на це вплинути»);
  • дотримання денного режиму;
  • розмови з близькими про почуття та переживання один одного;
  • заняття буденними справами;
  • пошук нових хобі;
  • не занурюватись із головою у скорботу, дозувати періоди горювання, не перебільшувати з візитами на кладовища й місця трагедій.

Якими можуть бути причини виникнення синдрому?

Є декілька причин, чому ми можемо переживати подібні емоції. Так, дехто відчуває свою «провину», вважаючи, що, якби він мав можливість повернутися у минуле і щось змінити, трагедії вдалося б уникнути. В такому випадку важливо розділяти минуле і сьогодення. Найкраще з цим можуть допомогти кваліфіковані фахівці та близькі люди.

Буває й таке, що провину відчувають українці, які вимушені були залишити свою домівку та переселитися у віддалений від лінії фронту регіон країни/за кордон. Вони пояснюють це тим, що інші їхні знайомі та рідні залишилися вдома й змушені потерпати від регулярних обстрілів, боятися за своє життя. Тут варто нагадати, що кожен несе відповідальність за себе і якщо ви відчуваєте, що маєте змінити місце проживання на більш безпечне, варто дослухатися до внутрішнього голосу. Ніхто з нас не винен у тому, що вдома раптом стало небезпечно, але кожен має приймати безпекові рішення самостійно.

Благодійний фонд «Пряме включення» нагадує: якщо ви не відчуваєте у собі сил для того, щоб впоратися із внутрішніми тривогами самостійно, на допомогу завжди прийдуть спеціалісти. Не соромтеся звертатися до психологів, коли це дійсно необхідно!