Людські втрати – чи не найболючіший аспект війни. Щодня на передовій гинуть наші захисники та захисниці. Усвідомлення та скорботу за полеглими Україна буде переживати ще довго.

Військовим, чиї побратими полягли на фронті, особливо важко. До постійного напруження, небезпеки та виснаження, додається ще й почуття скорботи. Благодійний фонд «Пряме включення» підготував кілька порад щодо того, як можна допомогти воїнам пережити горе та як спілкуватися з ними в такий складний період.

Якою може бути реакція людини на новину про смерть близької людини?

Психологи говорять, що стан людини може бути різним: хтось тримає все у собі й ззовні виглядає спокійно, інші ж демонструють істеричні епізоди, нерідко з приступами агресії. Спільним є те, що у цих емоцій є декілька етапів, які обов’язково мають бути пережиті.

Шок

Він зазвичай триває від кількох годин до декількох днів. У цей момент в людини виникає відмова сприймати трагедію як реальність. Мозок демонструє неготовність приймати цю ситуацію.

Гнів

Це період, коли людина намагається знайти винних у тому, що сталося. Етап супроводжується агресією та бурхливим виявом емоцій. Тоді ж і зароджується почуття провини.

Торг

На цій стадії людина не лише звинувачує себе, а й прокручує в голові сценарії, як можна було б уникнути нещасного випадку. Відбувається усвідомлення безсилля.

Дані етапи вимагають багато емоційного ресурсу. Захисник може впасти в апатію, уникати соціуму та отримати зневіру.

Врешті відбувається прийняття

Людина усвідомлює горе, яке з нею сталося й готова потроху будувати плани чи робити звичні речі. Цей період настає приблизно через пів року чи рік після трагедії.

Зміна внутрішніх цінностей

Вона приходить, коли людина обирає для себе місію та філософію після прийняття втрати. Наприклад, для військових такою метою може стати створення фонду на честь полеглого побратима чи помста за нього в бою.

В реальному житті дані етапи не обов’язково відбуваються послідовно. Можна гніватися, відмовлятися вірити, йти на компроміси. Однак варто пам’ятати, що шлях скорботи – довгий і його не варто проходити наодинці.

Найчастіше воїни після втрати побратима навіть не в змозі прожити своє горе. Бойові умови вимагають від них приховувати емоції, бути постійно в напрузі та в очікуванні небезпеки. Близько трьох днів у захисників може бути гостра реакція на стрес. Якщо стан триває довше, він може перерости у посттравматичний стресовий розлад. ПТСР супроводжується гнівом, роздратованістю, нічними жахами, реагуванням на певні подразники, флешбеками чи іншими фізичними та емоційними реакціями.

Вже після повернення в тил захисник починає по-іншому проходити етап горювання. Цивільним радять у такому випадку обережно розмовляти з воїном, не намагатися запитувати у нього про обставини трагедії. Насамперед потрібно висловити співчуття, а якщо захисник готовий поділитися з вами пережитим, будьте готові вислухати та підтримати.
Психологи кажуть, що скорбота та період усвідомлення втрати є індивідуальною реакцією. Захисник може мати підвищену агресію, або стати більш замкнутим в собі. Воїн може говорити, що його ніхто не розуміє. Найімовірніше, людину буде мучити сумління та самозвинувачення у трагедії.

Як допомогти воїну впоратися з цим?

У цих випадках найкращий варіант – звернутися до психолога. Багато хто вважає, що піти до фахівця означає визнати що свою слабкість. Але сеанс зі спеціалістом – це насправді сміливий крок, аби оголити свої емоції, знайти причини травм та врешті загоїти їх.

Благодійний фонд «Пряме включення» зауважує, що реабілітація для ветеранів, які втратили побратима, повинна проходити комплексно – це має бути як соціальна, так і психоемоційна підтримка. Суспільство з обережністю ставиться до таких людей. Це природне відчуття, коли хочеться відсторонитися. Але важливо, аби у захисника була людина, яка буде його підтримувати під час долання всіх етапів скорботи. Є також і спеціальні групи допомоги. Наприклад, локальні проєкти в межах регіону чи військового підрозділу, або всеукраїнські, як от Український ветеранський фонд, фундація «Варто жити», Veteran Hub та інші.