Одним із можливих сценаріїв для військових під час виконання бойових дій є отримання каліцтва. Поранення, залежно від важкості, може як заважати виконувати обов’язки, так і зовсім зробити це неможливим. Люди, які бачили себе у військовій справі й намагалися бути корисними саме на фронті, опинившись у цивільному житті відчувають себе непотрібними й розгубленими. Окрім медичної, їм необхідна психологічна допомога. А ще – підтримка близьких. В цій статті благодійний фонд «Пряме включення» розповість про те, як варто поводитися з пораненим екс-фронтовиком і які слова можуть йому (їй) зашкодити.

Якою може бути реакція людини?

Поранення – в принципі ситуація, яка сильно відбивається на моральному стані людини. Що вже казати, коли вона втрачає кінцівку чи здатність чути/бачити. Військові, опинившись в такому стані, частіше за все переживають такі емоції як злість, сором, відчай, лють, відстороненість, провина. Індивідуальна реакція може бути різною: хтось намагається проводити час наодинці, дехто зривається на близьких, інші ж прагнуть отримувати більше уваги. Оточенню пораненого бійця важливо запропонувати свою допомогу в такий момент і не наполягати, якщо її не потребують. Риторика має бути максимально м’якою, але не пестливою.

Якщо вам хочеться більше дізнатися про обставини, за яких людина отримала поранення, але ви не знаєте, чи коректно про це говорити, спитайте прямо. Не варто чекати, поки воїн сам почне зачіпати ці теми, адже ваше мовчання може здаватися йому байдужістю. Водночас будьте готові прийняти відмову до такої розмови.

Людина не бачить себе в цивільному житті. Що робити?

Психологи запевняють: така реакція є цілком природною, адже людина тільки-но повернулася з фронту, де завжди напружена атмосфера, перманентний ризик смерті та численні втрати, нерідко серед побратимів, до повсякденного, розміреного життя. Потрібно говорити, пояснювати свою точку зору з огляду на здоров’я бійця. Наголосіть на вміннях людини, її професійних навичках, нових перспективних напрямах для роботи. Можливо це допоможе їй знову знайти свою справу.

Коли фізичний стан військового дозволятиме відвідати сеанси психолога, запропонуйте це. Але в жодному разі не примушуйте й не маніпулюйте, адже користі від таких розмов не буде. Можливо, людина ніколи не захоче звернутися до профільного фахівця – і це її вибір, який ви маєте прийняти.

Благодійний фонд «Пряме включення» наголошує: почуття людей, які щойно повернулися з фронту, тим паче з пораненням, неможливо осмислити цивільним. Ми можемо лише бути підтримкою та допомогти отримати спеціалізовану допомогу, якщо це буде необхідно.