Війна попри свої трагедії несе й дотичні, побутові. Наразі з відомостей генеральної прокуратури України з’ясовано, що після 24 лютого 2022 року на воєнному підґрунті було скоєно 208 злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством. Яка їхня реальна кількість – страшно уявити. Не всі з постраждалих готові ділитися жахливим досвідом з іншими, а ворожа сторона не зацікавлена у розслідуванні подібних справ.

Наразі є багато організацій, які займаються реабілітацією таких жертв. Серед них – Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні, який ще з початку 2015 року запровадив Програму з протидії та запобігання гендерно зумовленого насильства. Завдяки представникам цієї спілки було створено Центри допомоги врятованим (ЦДВ), що розташовуються в 11 містах України. Там влаштовані прихистки, забезпечені гуманітарна допомога, психологічна підтримка спеціалістів, а також безкоштовні послуги юриста. До того ж існує інтернет-простір «Аврора», що спеціалізується на допомозі постраждалим від будь-якого насильства, включаючи сексуальне, внаслідок війни. Детальніше – у матеріалі від благодійного фонду «Пряме включення».

Чому під час війни це так нагально?

Війна стала фоновим подразником для усіх українців. В таких умовах важко залишатися спокійними та врівноваженими. У деяких це виходить за рамки. Від такого можуть страждати незахищені верстви населення: жінки, люди похилого віку, діти. Чоловіки менше потерпають від цього, але не є виключенням. Особливо тяжко переселенцям, які живуть в чужих містах і оселях та опиняються у залежному положенні від житла, фінансування, одягу, їжі тощо.

Якраз з цим допомагають ЦДВ, які підтримують людей у побутовому плані, а також психологічному. Сюди можна звертатися з приводу домашнього насильства та шкоди, завданої через війну.

Не б’ють, але все одно погано: як розпізнати насильство?

Наразі наші громадяни мало знають про те, що відносити до насильства, тому нерідко можуть терпіти несправедливі дії у свою сторону.

Важливо розуміти, що до аб’юзивних актів відносяться:

економічне насильство – фінансова залежність від тирана, неможливість через його заборони працювати або вчитися;
психологічне – булінг та цькування;
обмеження у бажаннях та зв’язках – коли не дають бачитися з родиною, друзями чи колегами.

Насправді перелік не закінчується на цьому. Як розібратися, чи над вами вчиняють насильство? Якщо комунікація завдає дискомфорт, пригнічує вас і послаблює енергетично, це може свідчити про насильницький характер відносин.

Як допомогти жертві насильства?

У такому випадку варто спокійно поговорити з постраждалим про це, розповісти альтернативні можливості життя, варіанти прихистку. Не всі знають про існування таких, бо насильницькі дії в минулому часто не були розглянуті під лупою та оголошені назагал. Примушувати людину піти до психолога чи поліції – це шлях, якого слід уникати. Порекомендувати – не буде помилкою, але людина має сама прийняти таке рішення.

Якщо жертва не хоче йти від кривдника, чи треба її переконувати?

У випадку, коли сама людина не хоче змінювати дійсність, ви можете стати лише подразником та винуватцем. Мало того, так їй не в змозі допомогти ані психолог, ані родичі. Тільки бажання самого постраждало спроможне його врятувати. Від вас йому варто почути лише про можливість в будь-який момент звернутися за допомогою.

Як підтримати жертву аб’юзу?

Головне – не нав’язувати їй свою волю. Прислухайтеся до бажань постраждалого. Комусь хочеться усім поділитися, іншим – навпаки мовчати по те, що відбулося. Не треба це переривати. Послухайте людину або просто побудьте з нею поряд. Зазначте, що вона не одна і має підтримку. Не використовуйте слів «Тримайся», «Жах» і «Я тебе розумію». Краще розкажіть про місця прихистку і не наполягайте.

Що робити жертвам сексуального насильства на окупованих територіях?

Перш за все за можливості треба звернутися до лікаря і здати аналізи на венеричні хвороби. Далі пошукати психолога, який може бути в тій же лікарні, в яку прийшли спочатку. У ЦДВ не радять йти з проблемою до правоохоронців в тимчасово окупованих населених пунктах, бо це може наразити на небезпеку повтору тортур. У разі можливого зв’язку з підконтрольними територіями, реально написати на онлайн-платформу «Аврора» або до Центрів допомоги врятованим.

«Пряме включення» наполягає на зверненні до профільних спеціалістів за нагальної потреби. Якщо ви відчуваєте різке погіршення морального стану – не вагайтеся, а звертайтеся до психолога. Під час війни в Україні збільшилася кількість безкоштовних ліній з психологічної підтримки, на які можна звернутися цілодобово. І головне – пам’ятайте, що просити про допомогу ніколи не може бути соромно, а насильство – це завжди погано і йому немає виправдань в жодному випадку.