Як позбутися почуття провини під час війни?
12.01.2023
Не лише фізично, а й психологічно впливає сьогодні на українців затяжна війна. Багато хто вперше дізнався про панічні атаки, є й ті люди, яким довелося пережити депресивний стан, але найбільш розповсюджена проблема, на думку психологів – це поява почуття провини. Звідки воно виникає та як позбутися – розповідаємо далі.
Чому ми можемо відчувати себе винними?
Насправді причин може бути багато, зокрема: дорікання собі за перебування у більш безпечній місцевості, за недостатню матеріальну допомогу армійцям чи неможливість взяти участь у визволенні територій Батьківщини фізично. Усі ці думки з часом перетворюються у нав’язливі звинувачення й не дають жодного шансу на прояв своїх реальних можливостей.
Виникає цілком логічне питання: що з цим робити?
Як забути про дорікання?
Психологи запевняють: прагнути до безпечного середовища – природне бажання будь-якого живого організму й людина не є винятком. Якщо не лише провина, а й почуття неефективності в загальній боротьбі за свободу займають усі ваші думки, скористайтеся такими порадами:
- Переконайтеся в тому, що люди, яке залежать від вас, насправді перебувають у максимальній безпеці (діти, пенсіонери, особи з інвалідністю, вагітні жінки) й цілком задовольняють усі свої основні потреби: харчування, медицина, сон та гігієна.
- Долучайтеся до доступної для вас волонтерської діяльності. Є кошти – відправте на рахунок благодійного фонду. Сума в такому випадку не має жодного значення, головне – робити це регулярно. Є час – приходьте плести маскувальні сітки в спеціалізовані центри, здавайте кров, робіть окопні свічки. Допомагайте переселенцям, які живуть поруч із вами та літнім людям. Вмикайтеся в робочі процеси й зрозумієте, наскільки корисним може бути навіть найменший прояв допомоги.
Психологічні проблеми так само важливі, як і фізичні. Не ігноруйте подібні прояви своєї психіки та за необхідності обов’язково звертайтеся по допомогу до фахівців. Війна обов’язково закінчиться, а от ментальні захворювання можуть турбувати вас протягом усього життя, якщо вчасно не перешкодити їхньому розвитку.