Постійні сирени, походи в холодний темний підвал, звуки вибухів та нервовий стан рідних – все це не просто бентежить, а лякає дітей, що неодмінно призводить до травмування їхньої незрілої психіки. Ситуація погіршується, коли хтось із батьків вирушає захищати крану від загарбника. Як правильно розповісти про це малечі та підтримати її – інформує благодійний фонд «Пряме включення».

Як коректно розказати дитині про батьків-військових?

Якщо мама чи тато збираються на війну, не варто вигадувати жодних історій про їхнє зникнення. Найкращий варіант – повідомити новину у форматі, що відповідає віку дитини. Для дошкільнят краще обмежитись загальною інформацією, коротко та без подробиць. Головна задача, на думку психологів – сформувати у свідомості дитини чіткий героїчний образ батьків, що допомагають нашій країні якомога швидше перемогти.

З підлітками ситуація виглядає дещо інакше. Їм не треба пояснювати, що таке війна та для чого мама/тато мають туди йти. Але страх за безпеку батьків в них не зникне навіть попри усвідомлення цього. Переживати за своїх рідних, коли вони знаходяться в небезпечній для життя ситуації – природно. Дорослі мають подбати про те, щоб дитина озвучувала свої емоції та відчувала себе почутою.

Водночас найскладніше – підготуватися до реакції підлітка на таку новину. Це може бути тривога, страх, істерика та навіть крик. В жодному разі не знецінюйте будь-яку з реакцій. Покажіть, що дитина не одна і може розраховувати на вашу підтримку.

Підтримка дитини під час війни

Для того, щоб вберегти дитячу психіку від невротичних проявів, треба слідкувати за тим, який контент вона споживає. Експерти кажуть, що речі, яких людина боїться понад усе, викликають в неї цікавість. Малеча має право знати про те, що відбувається на лінії фронту, але ви повинні коментувати усю інформацію.

Дозуйте новини про бойові втрати та руйнування – не варто перевантажувати незрілу психіку дорослим контентом. Натомість якомога частіше нагадуйте про вашу єдність: «Ми теж переживаємо за маму/тата і сумуємо», а також давайте надію: «Ми обов’язково переможемо і чекатимемо маму/тата додому».

Для подолання тривожності дитину можна залучити до волонтерства чи допомоги у хатніх справах. Якщо емоції почали заважати нормальній життєдіяльності малечі – не зволікайте з записом до спеціаліста. Сьогодні психологи проводять онлайн-сеанси, тому необхідності виходити з дитячої кімнати немає.

Чи треба дитині контактувати з батьками, які перебувають на фронті?

Людина будь-якого віку регулярно відчуває необхідність у спілкуванні з рідними. Для малечі також треба забезпечити цю регулярність: нехай вона спілкується з мамою/татом, розповідає про свої справи та відчуває, що попри тяжкі обставини її люблять.

Звичайно, що спілкування телефоном у зоні активних бойових дій не завжди можливе. В такому разі треба терпляче розказувати дитині про проблеми зі зв’язком та питати, про що б вона хотіла поговорити з батьками. Чудово, якщо є можливість записати відеоповідомлення чи аудіо, яке можна буде транслювати дошкільняті в будь-який час.

Рідним, що спілкуються з дитиною, перебуваючи на війні, треба також показувати свою підтримку: «Я теж люблю тебе і сумую». Після цього варто перевести розмову в плани на майбутнє: «Чим зараз займатимешся?».

Як розповісти дитині про загибель рідної людини на війні?

Травматичні для будь-якої людини новини психологи радять повідомляти вранці, для того, щоб вона пережила емоційну реакцію до занурення в сон. Розповідати подібне малечі мають близькі. При цьому важливо повідомити про причину смерті без страшних подробиць. Історій про відрядження краще не вигадувати.

Психологи кажуть, що така розмова може виявитися дуже важкою, але якщо це зробити з часом, пережити смерть батьків дитині буде вже набагато важче. Ви ризикуєте не лише втратити довіру до себе, а й до оточення.

Часто буває таке, що після смерті одного з батьків дитина починає панічно переживати за іншого. Вихід із ситуації – похід до психолога. Відвідати спеціаліста після трагічної звістки не завадить й іншим членам родини.

Діти найбільше з усіх страждають в цій війні. Саме тому ми маємо робити усе для того, щоб її жахливі наслідки не переслідували їх після перемоги.