Потрапляючи в полон, українські військові втрачають контроль над своїм життям, піддаються катуванням, психологічному тиску, сексуальному насильству та навіть страті. Окупанти не дотримуються жодних міжнародних конвенцій та нехтують моральними принципами. Тому, повертаючись додому, наші герої часто позбавлені довіри до людства, налякані, деморалізовані та хворі фізично. Відновлювати спілкування з ними потрібно обережно та поступово. Як саме – розповідає благодійний фонд «Пряме включення».

Початок спілкування

Перш за все, варто обмежити розмови про майбутнє. Психологи кажуть, що людина, яка тільки-но повернулася в знайоме й безпечне оточення, має деякий час адаптуватися до нього. Після того, як вона заспокоїться, увійде в інформаційний курс та почне самостійно говорити про своє життя й майбутні плани, можна нарешті підтримувати бесіду.

Пам’ятайте про те, що посмішка на обличчі та піднятий настрій зовсім не свідчить про відсутність переживань у людини. Тому ще одним чудовим рішенням стане запис потерпілого до психолога.

Не ставте недоречних запитань

«А тебе били в полоні?», «Про що ти думав, знаходячись в повній ізоляції?», «Ти вважаєш себе героєм?» – топ недолугих й надокучливих запитань, які лише можна адресувати людині, що довгий час перебувала під прицілами ворожих автоматів, без нормального харчування, спілкування з рідними та розуміння того, що відбувається на її Батьківщині.

Якщо ж ви маєте бажання підтримати захисника чи захисницю, говоріть їм супортивні фрази: «Я пишаюся тобою», «Найбільша цінність для мене – твоє повернення», «Вражаюча історія!». Також експерти радять не давити в питанні запису до фахівця, а перетворювати таку розмову в пропозицію: «Я хочу допомогти тобі та знаю як це можна зробити».

Не героїзуйте

В полоні з українців знущаються, називають зрадниками, нацистами й терористами. Їх принижують та змушують думати, що на рідній землі вони нікому непотрібні. Саме тому повертаючись додому й щодня чуючи фразу: «Ти – справжній герой!», людина відчуває внутрішній дисонанс і не розуміє, чи насправді такої думки дотримується її оточення.

Дайте воїнам відпочити та відійти від впливу російської пропаганди. З часом вони отримають усвідомлення реальності, побачать реальне ставлення суспільства й держави до тих, хто був вимушений здався у ворожий полон та зможуть сприймати подібні фрази.

Адекватно реагуйте на почуте

Деякі речі, про які вам можуть розповідати колишні полонені, шокують. Не гіперболізуйте емоцій, не перебивайте та не ставте зайвих питань. Пам’ятайте про те, що будь-які тортури – це страшний злочин і не буває «менш цікавих історій». Знецінити шоковий досвід – найгірше, що ви можете зробити.

Як правильно допомагати?

Родина, в яку хтось щойно повернувся з полону, намагається зробити все для того, щоб ця людина не займалася жодними побутовими справами. Таким чином ви не допомагаєте людині, а навпаки позбавляєте її шансів на швидку адаптацію до свого «колишнього» життя. Давайте герою більше простору для ухвалення власних рішень.

Нарешті, запам’ятайте золоте правило: краще нічого не робити, аніж перестаратися. Якщо з комунікацією виникають проблеми – зверніться за порадою до психолога.