Багато для кого з українців відоме відчуття зникнення бажання долучатися до зборів коштів для військових, хоча, як відомо, війна досі триває й саме зараз підтримка тилу є найважливішою для фронтовиків. Ще рік тому кожен із нас був готовий віддати останнє задля спільної перемоги. Що ж сталося зараз?

Психологи кажуть, що подібний моральний стан населення, яке переживає війну – це адаптація. Громадяни зрозуміли, що до війни можна пристосуватися, під час неї продовжується життя і навіть втілюються нові плани. Попри те, що паніка українців вщухла, ситуація на фронті досі є напруженою. Щодня тисячі воїнів, ризикуючи найціннішим, беруться до зброї та йдуть в найпалкіші бої за нашу свободу. Про те, чому так відбувається та для чого треба продовжувати донатити – розповідає благодійний фонд «Пряме включення».

Що сталося?

На самому початку повномасштабної війни українці об’єдналися в один спільний організм для відбиття ворожих атак: не лише на кордоні, а й в кіберпросторі та економічній сфері. Кожен допомагав чим міг, тим самим, заспокоюючи себе й збільшуючи свою віру в перемогу. Саме тому з часом більшість людей повернулася до звичного життя, відсторонивши боротьбу на другий план.

Ще однією вагомою причиною відмови від донатів є недовіра до організаторів збору. Надмірна кількість прохань про допомогу губить, а історії про волонтерів-шахраїв позбавляють довіри.

Нарешті, не варто забувати про притаманну людині звичку перекладати власну відповідальність на інших. Можна подумати: «Я вже допомагав/ла закривати інші збори, нехай тепер це роблять інші» та знаходити для себе чергову відмовку: долар виріс, зарплатня не скоро, треба купити нову куртку. Але поки цивільне населення продовжує себе виправдовувати й жити відносно спокійним життям, військові залишаються без потрібної підтримки.

Наша згуртованість – справжня суперсила

Кожен із нас дійсно втомився від війни, але варто регулярно нагадувати собі, що розслаблятися рано. Українці зламали плани ворога про «триденне захоплення Києва» саме завдяки своїй тісній комунікації, взаємодопомозі та співчуттю. Аби не втратити шанс на вільне й мирне життя ми маємо зробити донати для армії систематичними.

Як відомо, війна потребує шалених ресурсів: амуніція, транспорт, провізія, техніка – навіть те, що лише вчора потрапило на фронт, сьогодні може потребувати заміни.

Як продовжити донатити?

Для того, щоб знайти в собі внутрішній ресурс та мотивацію для продовження допомоги воїнам, перш за все, треба відшукати організацію, якій ви б могли довіряти свої гроші. Наприклад, благодійний фонд «Пряме включення» регулярно звітує про витрачені кошти на своєму сайті та публікує слова вдячності від людей, яким вдалося допомогти. Це – доказ того, що ваші донати працюють і спрямовуються за призначенням.

По-друге, систематизуйте процес. Наприклад, надсилайте щодня, щосереди, щовихідних (немає різниці) певну суму. Це можуть бути 5, 10 чи 200 гривень, кожний внесок важливий. Подумайте про те, що якби до мільйонного збору долучилися навіть 100 тисяч українців, вистачило б 10 гривень з кожного для його закриття. Фонди й існують для того, щоб збирати на досягнення цілей спільними зусиллями.

Нарешті, пам’ятайте, що долучитися до доброї справи ніколи не пізно. Запровадьте традицію донатити на потреби армії прямо зараз. Якщо кожен із нас дослухається до цієї поради, вже завтра ми бачитимемо результат на лінії фронту.