Психологічна підтримка й реабілітація військових в Україні – актуальне й гостре питання, адже щодня з ворожого полону та «гарячих» точок повертаються сотні чоловіків та жінок, які не знають, як продовжувати жити після всього, що їм довелося пережити за останній час. Благодійний фонд «Пряме включення» зібрав поради психологів для оточення таких захисників.

Проблеми, з якими стикаються ветерани

Бути ветераном набагато складніше, аніж військовим. Людина, що проходить службу, вирізняється серед інших, перш за все, камуфляжем. Її поважають, їй дякують та всіляко допомагають. Після того, як такий захисник чи захисниця повертається до свого цивільного життя, ці привілеї можуть зникнути, адже в суспільстві досі існують певні стереотипи щодо екс-учасників бойових дій.

Наприклад, певна кількість людей вважає, що колишні фронтовики обов’язково мають комбатантський синдром і завжди шукатимуть способів отримати адреналін, нехтуючи безпекою інших. Це дійсно може трапитися з людиною, що пережила тривалий стрес, але зовсім не означає, що всі військові становитимуть загрозу для суспільства.

Крім того, люди, що вже вважаються ветеранами, можуть докоряти собі за перебування в тилу в той час, коли побратими продовжують боронити країну. В такі моменти поруч мають бути рідні, що вміють уважно слухати й не будуть засуджувати.

Як цивільні можуть підтримати героїв?

Звичайно, що найбільша роль в адаптації колишніх військових належить соціуму. Кожен із нас має запам’ятати прості правила взаємодії з ветеранами:

  • Пам’ятайте про взаємоповагу. Це значить, що не потрібно занадто героїзувати бійців. Дайте їм відчути себе рівними членами суспільства. Підтримуйте, але не перетворюйте тему війни в головний предмет обговорення. Після жахів з фронту чи полону людині менш за все хотілося б згадувати про це впродовж всього життя.
  • Не знецінюйте чужий досвід. Кожен виконує свою роль у цій війні. Хтось з військових пережив катування, дехто втратив кінцівку чи зір, бачив як гинуть побратими тощо. Будь-який досвід на війні – це страшно. Він не може бути однаковим і менш чи більш значним.
  • Звертайте увагу на потреби ветеранів. Важливо не нав’язуватися зі своєю допомогою, а ввічливо її пропонувати. Пам’ятайте про те, що людина може відмовитися і це теж нормально. Кожен сам відчуває свої сили перед тими чи іншими труднощами.
  • Цікавтеся інклюзивними проєктами країни, ветеранською політикою та особливостями реабілітації. Це допоможе вам краще зрозуміти екс-бійців та їхні потреби.

Якщо ви маєте бажання висловити військовому чи ветерану свою подяку, використайте для цього загальноприйнятий жест – прикладіть руку до серця. Ця кампанія має назву «Завдяки тобі» та діє в багатьох країнах світу.

Зовсім скоро Україна відсвяткує свій День перемоги й ветеранів побільшає. Ми маємо бути готові допомогти кожному з них повернути своє звичне життя назад.